Тема: «Найпростіші плаваючі моделі»

Рівень навчання – початковий

Рік навчання – перший

Кількість годин – 30

1. Зародження мореплавства.

З давніх часів людина намагалася підкорити водну стихію.

Розвиток мореплавства у давнину можна поділити на три періоди:

Перший період – від зародження мореплавства до появи вітрил

Другий період – від появи вітрила до перших узбережних рейсів в межах одного морського басейну.

Третій період – від узбережних каботажних рейсів до перших довгих морських походів і приходу науки на службу мореплавству. Достеменно не відомо коли саме людина вперше спробувала підкорити водну стихію.

З впевненістю можна сказати лише, що сталося це у часи первісного суспільства. Тоді ще не існувало писемності, тому можна лише припустити, як це могло бути: - первісна людина, опинившись у воді, вперше для порятунку ухопилась за стовбур дерева, що виявився поряд; - спостерігаючи як пливе стовбур, на якому знаходилася жива істота, людина захотіла зробити те саме; - бажання первісної людини дізнатися, що знаходиться по той бік водної перешкоди, підштовхнуло її до подолання водної стихії і т. д. Первісні люди пересікали водні простори різними способами – вплав, прив’язавши себе до плавучих предметів.

Пізніше людина почала зв'язувати рослинами (жмутками очерету, гілками кущів) кілька колод. Так з'явився перший пліт. Одночасно люди вигадали и перші рушії – спочатку жердину, а потім весло. Вчені припускають, що під час переправи через річки первісна людина користувалась жердиною, відштовхуючись від дна. Коли ж глибина річки була досить великою, то, напевно, жердиною почали гребти. Та минуло багато часу, перш ніж звичайна жердина перетворилася на весло. Встановлено, що на єгипетських барельєфах 2800—2000 pp. до н. е. зображують судна з 40 веслами. Тому припускають, що веслу приблизно 9000 років. Водний транспорт вважається найдавнішим. Адже, не маючи не тільки мідних або залізних знарядь праці, а навіть кам'яних сокир, людина вже робила перші спроби мандрувати морем. Перші людські поселення завжди виникали поблизу водних джерел, що забезпечували питною водою та засобами поливу і, мабуть, їжею завдяки рибній ловлі.

Первісні люди в процесі свого розвитку здійснювали все дальші походи з метою полювання та торгівлі і зустрічалися з такими водними перешкодами, які було важко подолати, а також широкими водними просторами – річками, морями та океанами. Серед учених існує припущення, що 12 000 років до н. е. люди були здатні на плотах перетнути Гібралтарську протоку між Африкою та Іспанією. У ті часи її ширина була значно меншою.

Упродовж століть в світі виникло безліч різних типів суден. Відомості про їх еволюцію поодинокі і не завжди базуються на надійних археологічних відомостях. В цілому ж розвиток ішов від примітивних засобів утримання на воді до плоту. На наступному етапі виникло водонепроникне судно, на якому пасажири та вантаж були відокремлені від води.

Для виготовлення первинних плаваючих засобів використовувалися різного роду матеріали: очерет, шкіра тварин, фарфор, папірус, дерева і т. д. Одними з перших типів суден стали дерев’яні рами, на яких натягували шкіру тварин. Такі споруди були легкими, але досить ненадійними.

Човни виготовляли також з плетених прутів; водонепроникність їм забезпечували рослинні масла. Згодом з’явились човни-довбанки: стовбур дерева обпалювали і видовбували з нього серцевину. Такий човен легко тримався на воді, не протікав; не потрібно було скріплювати шматки дерев водонепроникними швами; форма човна могла бути різною. Недоліком такого човна було те, що він не міг бути більшим ніж дерево, з якого його робили. Окрім цього, човен перекидався, якщо ним невміло управляти, так як був досить вузьким. Розвиток мореплавства в давнину відбувався в наступних географічних зонах:

І) Середземне море (Єгипет, Кріт, Фінікія, Карфаген, Греція, Давній Рим, Етрурія);

ІІ) Аравійського моря (араби);

ІІІ) Північного моря;

IV) Індійського океану (індуси, китайці);

V) Океанії (полінезійці).

Отже, за розташуванням та придатністю до мореплавства окремі народи різко відрізнялися один від одного. Деякі володіли природними здібностями до далеких плавань, інші ж навпаки, боялися водних стихій.

2. Основні поняття. Частини вітрильника.

Вітрильник – судно, що пливе за допомогою вітрил та сили вітру.
Корпус – основна частина судна, на якій монтується основне обладнання вітрильника.
Ніс судна – передня частина вітрильника.
Корма – задня частина вітрильника.
Мачта – стовп, на якому закріплюються вітрила та реї.
Рея – поперечний брус, на якому закріплюються вітрила.
Вітрила – двигун вітрильного судна – великий шмат підготовленого та спеціально прошитого полотна для уловлювання вітряних потоків.
Кубрик – приміщення для побуту моряків.
Палуба – частина корабля, яка з’єднує обоє борти судна.
Борт – частина корпусу корабля.
Такелаж – конструкція для підтримки вітрил, всіх частин судна, для здійснення плавання.